-
1 binding
I adj зобов'язуючий, обов'язковий; той, що має обов'язкову силу- binding agreement угода, що має обов'язкову силу- binding character обов'язковий характер- binding clause обов'язкове положення, обов'язкова стаття (договору тощо)- binding decision зобов'язуюче рішення- binding effects обов'язковий характер- binding measure міра/ захід, що має обов'язковий характер; обов'язкову силу- binding treaty зобов'язуючий договір- to be binding upon the parties бути обов'язковим для учасників (договору)- to become binding as a customary rule of international law стати обов'язковим в якості звичаєвої норми міжнародного права- to become binding through international custom стати обов'язковим згідно з міжнародним правом- in a binding form у формі зобов'язань- the clause has binding force цей пункт має силу зобов'язанняII n зв'язування (СОТ)
Перевод: с английского на все языки
со всех языков на английский- Со всех языков на:
- Английский
- С английского на:
- Украинский
